Терагерцовий діапазон може в майбутньому стати основою бездротових комунікаційних систем, що забезпечують в сотні разів більшу швидкість передачі даних, ніж нинішні мережі мобільного зв'язку та мережі Wi-Fi. Але, до моменту появи терагерцових мереж пройде ще чимало часу, який знадобиться ученим та інженерам для розв’язання цілого ряду найскладніших технічних проблем. Група дослідників з університету Брауна (Brown University) зробила чималий крок у згаданому вище напрямку: вони створили один з ключових компонентів комунікаційного устаткування - мультиплексор, здатний працювати в терагерцевому діапазоні.
Мультиплексування - це технологія, що повсюдно використовується в даний час, яка дозволяє пропускати через один кабель або оптичну лінію безліч окремих потоків даних.
"Будь-яка комунікаційна технологія, в тому числі і терагерцового діапазону, потребує реалізації функцій мультиплексування і демультиплексування" - розповідає Даніель Міттлмен (Daniel Mittleman), професор з університету Брауна, - "І зараз наша група продемонструвала першу в світі працездатну та ефективну систему мультиплексування, призначену для роботи в терагерцевому діапазоні
Терагерцовий мультиплексор, над яким продовжує роботу група професора Міттлмена, являє собою одну з різновидів антен біжучої хвилі (leaky wave antenna). Ця антена складається з двох металевих пластин, розміщених строго паралельно одна одній, формуючи хвилевід. В одній з пластин зроблений проріз певної форми, через яку деяка частина хвиль терагерцового діапазону "витікає" з хвилеводу. І, як показали дослідження, кут, під яким виходить промінь випромінювання через отвір, залежить від частоти самого випромінювання.
"Це означає, що якщо запустити в хвилевід випромінювання, що складається з 10 трохи різних за довжиною хвиль, то кожна з них може нести свій власний потік даних, який буде залишати межі мультиплексора строго під певним кутом" - розповідає професор Міттлмен, - "І приймач, розміщений в певній точці навпроти вихідного отвору, прийматиме сигнал, що несе дані тільки одного певного каналу".
Використаний вченими підхід досить універсальний. Регулюючи відстань між пластинами мультиплексора, можна змінювати ширину смуги пропускання пристрою, яка виділяється для кожного каналу. І така можливість стане вельми корисна при використанні такого мультиплексора в складних мережах передачі даних. "Якщо одна з підмереж потребує великої смуги, то її можна буде запозичити в іншої підмережі, якій не потрібно величезна пропускна здатність. І робиться це дуже просто - шляхом зміни ширини проміжку між пластинами".
Зараз учені продовжують працювати над вдосконаленням створеного ними пристрою. А у виготовленні дослідних зразків таких пристроїв, які будуть використані як докази працездатності технології, візьмуть участь дослідники з університету Осаки, Японія. Джерело: dailytechinfo.org